Отодектоз собак і кішок (епізоотологія, діагностика, лікування)...

Отодектоз собак і кішок (епізоотологія, діагностика, лікування)

Наведено порівняльну оцінку вітальних методів діагностики отодектоза. Запропоновано новий спосіб відбору і дослідження зіскрібків шкіри з вух з використанням 3%-го розчину перекису водню, який має високу діагностичну чутливість і зручний у застосуванні.

Акарологіческімі обстеженнями тварин у Полтавському регіоні встановлено, що екстенсивність інвазії у кішок становить 19,64%, у собак – 3,70%. Отримано дані щодо екстенсивності та інтенсивності отодектоза залежно від віку і сезонних факторів. Пік інвазії спостерігався взимку: у кішок – 23,33%, собак – 9,09%. У дорослих тварин переважає хронічний перебіг хвороби, яке реєстрували у 49,16% кішок і у 30,19% собак. У молодих тварин до двох років виявляли переважно підгострий перебіг, яке супроводжувалося максимальними показниками інтенсивності інвазії – 68,04 ± 1,69 екз. в соскобе у кішок і 62,5 ± 5,61 екз. – У собак.

Експериментально підтверджено наявність залежності характеру метаболічних і структурних змін від інтенсивності отодектозной інвазії. При підгострому перебігу хвороби місцеві патологічні порушення поєднуються з обмінно-метаболічними змінами у всьому організмі, мають захисно-пристосовується характер.

Морфологічні зміни уражених тканин вуха у хворих тварин являють собою дегенеративно-запальний комплекс. Вакуолізація клітин, ознаки раннього та інтенсивного ороговеванія свідчать про патогенном вплив кліщів на епідерміс шкіри. Велика кількість огрядних клітин (у тому числі з ознаками дегрануляції) і лімфоцитів в дермі підтверджують інтенсивну сенсибілізацію організму. При вивченні структури волосся реєстрували руйнування зв’язків між роговими лусочками кутикули, скупчення осміефільних гранул в стержні, що свідчить про порушення процесів утворення кератину.

При спонтанному інвазування кошенят кліщами спостерігали ряд змін морфологічного складу крові: еритроцитопенія (4,76 ± 0,24 Т / л, р <0,01), гемоглобінемії (90,4 ± 1,75 г / л, р < 0,001), лейкоцитоз (21,2 ± 0,86 Г / л, р <0,01), а також зниження рівня альбумінів (21,4 ± 2,39 г / л, P <0,05) і підвищення активності лужної фосфатази (239,6 ± 7,39 од / л, р <0,001) у сироватці крові. Причинами таких порушень були запальні процеси і негативний вплив на організм продуктів життєдіяльності кліщів. Перебіг інвазії супроводжувалося зниженням рівнів Т-(31,8 ± 2,06%) і В-лімфоцитів (19,8 ± 1,16%) (р <0,05), що відображало процеси їх локальної інфільтрації.

Вивченням акарицидних властивостей in vitro офтальмо-гелю (НПФ «Бровафарма) встановлено, що 100% загибель збудників наступала через дев’ять годин після внесення їх в гель. Препарат має овоцидну дію і забезпечує 66,2% загибелі яєць кліщів O. сynotis.

Результати досліджень показали високу ефективність при лікуванні тварин з хронічним перебігом отодектоза препаратів амітразін-плюс і мазі аверсектіновая (ЇЇ 100%). При підгострому перебігу екстенсеффектівность дворазового застосування мазі аверсектіновая склала 70%, восьмиденна обробка амітразін-плюс – 80%. Офтальмо-гель в дозі 0,2 см

Актуальність теми. Статистика свідчить, що в останні десятиліття в нашій країні значно збільшилося поголів’я собак і кішок, особливо у великих містах. При цьому значний збиток домашнім тваринам завдають комахи і кліщі, які в процесі еволюції виробили складні адаптивні механізми для боротьби із запальним та імунітетом господаря (Міщенко А.А., Машка І.А., Вовк Д.В., 1997).

В останні роки вивченню отодектоза м’ясоїдних тварин присвячені численні роботи зарубіжних і вітчизняних авторів. Згідно з дослідженнями вчених, в Україні захворювання реєструється досить широко (Машка І.А., 1998; Сорока М.М., Дороніна О., Галат В.Ф., 1999; Пригодин А.В., 2003; Пономаренко О. В. , 2008). Зараз відомі дослідження з вивчення отодектоза в інших країнах світу (Sotiraki S., Koutinas A., Leontides L., 2001; Akucewich L., Philman K., Clark A., 2002; Itoh Naoyuki, Itoh Sayako, 2002; Рубіна Л. І., 2006). Вчені вважають, що близько 80% бездомних кішок можуть бути носіями Otodectes cynotis (Mehlhorn H., Mehlhorn B., 1993; Raschka С., Ribbeck R., Haupt W., 1994).

І хоча для лікування тварин з отодектоза існує велика кількість препаратів, проте вони не завжди дають бажаний ефект. Тому актуальним є пошук нових лікарських засобів (Галат В.Ф., Дороніна O.Г., Суворов В.Г., 1998; Березовський А.В., 2002; Елфачева Ю.Д., 2004; Рогозіна І.Є., 2004; Латкіна Є.І., 2007; Сидоркин В.А., Данилова А.М., Клищенко А.А., 2007; Пономаренко А.В., 2008).

Однак окремі аспекти цієї проблеми потребують поглибленого вивчення. Потребують уточнення відомості про сезонної та вікової динаміки отодектоза м’ясоїдних тварин. Залишаються відкритими питання щодо патогенезу хвороби, а також вимагають удосконалення методи діагностики. Так, дослідження, проведені в цьому напрямку, дозволять глибше пізнати взаємодію паразита з організмом господаря і розробити сучасні науково обгрунтовані заходи боротьби та профілактики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до наукової тематики кафедри паразитології, патанатомії та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії та Міжнародної науково-технічної програми «Паразитарні захворювання кроликів і м’ясоїдних тварин» (державна реєстрація № 0108U008690).