Гельмінтози – Хвороби епідеміології

Гельмінтози

Гельмінтози – захворювання, що викликаються паразитичними черв’яками (гельмінтами). Гельмінти, паразитуючі у людини, відносяться до типу плоских хробаків, серед яких розрізняють два класи: Cestoidea – стрічкові черв’яки і Trematoda – сосальщики, і типу круглих хробаків (клас Nematoda – власне круглі черв’яки).

Перший період розвитку біогельмінтів проходить в організмі людини, а інший – в організмі одного або декількох тварин. До біогельмінтози відносяться опісторхоз, тениаринхоз, теніоз, ехінококоз, альвеококкоз, дифиллоботриоз, трихінельоз.

Контагіозні гельмінтози – інвазії, при яких яйця і личинки гельмінтів виділяються з організму людини зрілими або майже зрілими і є заразними для людини (без розвитку в проміжному господаря або в зовнішньому середовищі). До контагіозним гельмінтозів відносяться гіменолепідоз і ентеробіоз.

Описторхоз Описторхоз – інвазія, що викликається Opisthorchis felineus (котячої або сибірської двуусткой), що відноситься до класу сосальщиков.

Котяча двуустка паразитує в жовчних і панкреатичних ходах, в жовчному міхурі, викликаючи явища холангіту і дискінезії жовчних шляхів. Якщо інвазовані особи захворюють черевним тифом, то вони часто стають хронічними носіями.

Крім людини, статевозрілі гельмінти паразитують у кішок, собак, свиней і деяких інших тварин, які поряд з людиною є джерелами інфекції і виділяють з фекаліями яйця. Для подальшого розвитку паразита необхідно потрапляння яєць у водойми, де їх можуть проковтнути молюски з роду Бітінія (перший проміжний хазяїн). В організмі цих молюсків з яєць приблизно через 2 міс з’являються личинки (церкарии). Потім личинки виходять у воду й активно впроваджуються в тіло другого проміжного господаря – коропових риб (язь, плотва, сазан, лящ та ін), де проникають в підшкірний шар, перетворюючись на метацеркарии, що зберігаються протягом усього життя риб. Людина (і інші остаточні господарі) заражається, вживаючи в їжу рибу, що містить життєздатних метацеркариев. В організмі людини двуустки паразитують роками.

Поширенню описторхоза сприяє забруднення прісноводних водойм фекаліями людини і тварин. Це може відбутися в період, коли паводкові води затоплюють вигрібні вбиральні або при змиві зливовими водами поверхневих забруднень грунтів.

Активність вогнищ залежить від наявності та чисельності Бітінія і коропових риб, а також від способів кулінарної обробки риби. Наприклад, вживання строганини (сира заморожена дрібно нарізана риба), широко поширене серед деяких етнічних груп Західного Сибіру, ??сприяє зараженню людей цієї інвазією.

Дифиллоботриоз Дифиллоботриоз викликається паразитуванням в тонкому кишечнику Diphyllobothrium latum – широкого лентеца, що відноситься до класу стрічкових черв’яків. Цикл розвитку гельмінта включає послідовну зміну трьох господарів – остаточного і двох проміжних.

З організму остаточного хазяїна з калом у величезній кількості (кілька мільйонів на день) виділяються яйця лентеца, які для подальшого розвитку повинні потрапити у воду. Тут приблизно через два тижні в яйцях розвиваються личинки – корацидий, заковтують рачком циклопом, в організмі якого вони переходять в другу личинкову стадію – процеркоид. Наступний етап розвитку гельмінтів проходить в організмі риб, що харчуються циклопами (окунь, йорж, минь, форель, щука та ін.) Тут процеркоіди переходять в нову личинкову стадію – плероцеркоіди. Плероцеркоіди в організмі хижих риб з’являються не тільки в результаті заковтування циклопів, а й при поїданні інших риб, заражених личинками лентеця.

Системи

Інфекції

Здоров’я

Інша