У порожнині рота всмоктування незначне, оскільки їжа там не затримується, але деякі речовини, наприклад, ціаністий калій, а також лікарські препарати (ефірні масла, валідол, нітрогліцерин та ін) всмоктуються в ротовій порожнині і дуже швидко потрапляють в кровоносну систему, минаючи кишечник і печінку. Це знаходить застосування як спосіб введення лікарських речовин.

Основне всмоктування продуктів гідролізу білків, жирів і вуглеводів відбувається в тонкому кишечнику. Білки всмоктуються у вигляді амінокислот, вуглеводи – у вигляді моносахаридів, жири – у вигляді гліцерину і жирних кислот. Всмоктуванню нерозчинних у воді жирних кислот допомагають водорозчинні солі жовчних кислот.

Всмоктування поживних речовин в товстій кишці незначно, там всмоктується багато води, що необхідно для формування калу, в невеликій кількості глюкоза, амінокислоти, хлориди, мінеральні солі, жирні кислоти і жиророзчинні вітаміни A, D, Е, К. Речовини з прямої кишки всмоктуються так само, як і з ротової порожнини, тобто безпосередньо в кров, минаючи портальну кровоносну систему. На цьому заснована дія так званих поживних клізм.

Що стосується інших відділів шлунково-кишкового тракту (шлунка, тонкого і товстого кишечника), то всмоктатися в них речовини спочатку надходять по портальних венах в печінку, а потім у загальний кровотік. Лімфовідтікання від кишечника здійснюється за кишковим лімфатичних судинах в Чумацькому цистерну. Наявність клапанів в лімфатичних судинах перешкоджає поверненню лімфи в судини, яка з грудного протоку надходить у верхню порожнисту вену.

Всмоктування залежить від величини всмоктувальної поверхні. Особливо вона велика в тонкій кишці і створюється за рахунок складок, ворсинок і мікроворсинок. Так, на 1 мм2 слизової оболонки кишки припадає 30 – 40 ворсинок, а на кожен ентероціт – 1700 – 4000 мікроворсинок. Кожна ворсинка – це мікроорган, що містить м’язові скоротливі елементи, кровоносну і лімфатичний мікросудини і нервове закінчення.

Мікроворсинки покриті шаром глікоколікса, що складається з мукополісахаридних ниток, пов’язаних між собою кальцієвими містками, і утворить шар товщиною 0,1 мкм. Це молекулярне сито або мережу, яка завдяки негативному заряду і гідрофільності пропускає до мембрани мікроворсинок низькомолекулярні речовини і перешкоджає переходу через неї високомолекулярних речовин і ксенобіотиків. Гликокаликс разом із покриває кишковий епітелій слизом адсорбує з порожнини кишки гідролітичні ферменти, необхідні для порожнинного гідролізу поживних речовин, які потім транспортуються на мембрану мікроворсинок.

Велику роль у всмоктуванні грають скорочення ворсинок, які натщесерце скорочуються слабо, а при наявності в кишці хімусу – до 6 скорочень в 1 хвилину. У регуляції скорочення ворсинок бере участь інтрамуральна нервова система (подслизистое, мейснеровском сплетіння).

Екстрактні речовини їжі, глюкоза, пептиди, деякі амінокислоти посилюють скорочення ворсинок. Кисле вміст шлунка сприяє утворенню в тонкій кишці спеціального гормону – віллікініна, стимулюючого через кровотік скорочення ворсинок.

Дифузія заснована на градієнті концентрації речовин в порожнині кишечника, в крові або лімфі. Шляхом дифузії через слизову оболонку кишечника переносяться вода, аскорбінова кислота, піридоксин, рибофлавін і багато лікарських препаратів.

Фільтрація заснована на градієнті гідростатичного тиску. Так, підвищення внутрикишечного тиску до 8-10 мм рт.ст. збільшує в 2 рази швидкість всмоктування з тонкої кишки розчину кухонної солі. Сприяє всмоктуванню збільшення моторики кишечника.

Переходу речовин через напівпроникну мембрану ентероцитів допомагають осмотичні сили. Якщо в шлунково-кишковий тракт ввести гіпертонічний розчин якої-небудь солі (повареної, англійської і т.д.), то за законами осмосу рідина з крові і навколишніх тканин, тобто з ізотонічної середовища, буде всмоктуватися в бік гіпертонічного розчину, тобто в кишечник, і надавати очищаючу дію. На цьому заснована дія сольових проносних. За осмотичного градієнту всмоктуються вода, електроліти.

Активний транспорт здійснюється проти електрохімічного градієнта навіть при низькій концентрації цієї речовини в просвіті кишечника, за участю переносника і вимагає витрати енергії. В якості переносника – транспортера найчастіше використовується Na +, за допомогою якого всмоктуються такі речовини, як глюкоза, галактоза, вільні амінокислоти, солі жовчних кислот, білірубін, деякі ді-і трипептиди.

Деякі високомолекулярні речовини транспортуються шляхом ендоцитозу (піноцитозу і фагоцитозу). Цей механізм полягає в тому, що мембрана ентероциту оточує усмоктуване речовина з утворенням бульбашки, який занурюється в цитоплазму, а потім переходить до базальної поверхні клітини, де укладену в пляшечку речовина викидається з ентероциту. Цей вид транспорту має значення при перенесенні у новонародженого білків, імуноглобулінів, вітамінів, ферментів грудного молока.

Також:

• https://yandex ru/clck/jsredir?from=yandex ru;search;web;;&text=&etext=1823 ZE-sA8Guo4lnY3hPPMbkl1SWqfBjgadmCYgkJeNGakM 00b4ea3ed51caf27608aa4ac759261cc6881cad1&uuid=&state=_BLhILn4SxNIvvL0W45KSic66uCIg23qh8iRG98qeIXmeppkgUc0YLeQVNu7TCjFWh