Рентгенологічні ознаки функціональних розладів шлунка у домашніх...

Рекомендуємо:

Рентгенологічні ознаки функціональних розладів шлунка у домашніх тварин Незважаючи на значно зрослий в останні десятиліття інтерес до ветеринарну медицину дрібних непродуктивних тварин, багато захворювань різних систем і окремих органів вивчені недостатньо, і вимагають грунтовного вивчення та систематизації. Зокрема захворювання шлунково-кишкового тракту, які, за даними ряду авторів, займають провідне місце по частоті випадків серед всіх форм внутрішніх незаразних захворювань домашніх тварин. Якщо деякі нозологічні одиниці захворювань шлунка – гастрит (гострий і хронічний) і виразкова хвороба піддавалися детальному вивченню та перегляду з урахуванням сучасних вимог, то деякі групи досить часто зустрічаються захворювань, а саме функціональні розлади шлунка, були практично повністю обділені увагою дослідників.

Згідно медичній термінології функціональні розлади шлунка – це порушення секреторної і рухової функції шлунка з симптомокомплексом шлункової диспепсії і больовим синдромом без чітко визначених структурних змін слизової оболонки. Дане поняття об’єднує неоднорідну групу захворювань, в яку прийнято включати функціональні розлади шлунка як самостійну нозологічну форму і вторинні порушення секреторної і моторної діяльності шлунка при інших захворюваннях.

Висока частота народження раніше зазначених розладів і відсутність, який або впорядкованої інформації в більшості навчальних посібників та спеціалізованих виданнях з ветеринарної медицини з’явилося причиною даного дослідження.

Матеріалом для дослідження послужили домашні тварини (собаки), що надійшли на прийом до Навчального науково дослідний центр «Ветеринарний Госпіталь» ФГТУ ВПО «Саратовський ГАУ» в 2005-2007 р. з функціональними розладами шлунка. Діагноз захворювання встановлювали на підставі комплексного обстеження включає аналіз анамнестичних даних, клінічної симптоматики, лабораторних показників, рентгенологічного, ендоскопічного та морфологічного обстеження.

Рентгенологічне дослідження моторної функції шлунка включало оцінку тонусу, перистальтики, діяльності воротаря і евакуації вмісту шлунка. Для рентгенологічного дослідження шлунка у собак використовувалися стаціонарний рентгенівський апарат РУМ-20М і пересувний рентгенівський апарат 12П6, оснащені електронно-оптичними перетворювачем. Для рентгенографії використовувалися рентгенівські плівки, чутливістю 1000-1400 од. і рентгенівські касети з підсилюють екранами ЕУ-В2, ЕУ-І4. Прояв рентгенівських плівок виробляли звичайним, прийнятим у рентгенології методом. Як рентгеноконтрастної речовини застосовували барієву суспензія, приготовану з розрахунку 100-150 грам на 200 мл. води.

Рентгенологічні зміни при гіпотонії шлунка досить характерні: барієва суспензія швидко накопичується переважно в області дна, збільшуючи поперечний розмір шлунка. Шлунок дещо зміщений каудально, тонус знижений, рельєф слизової оболонки і контур великої кривизни згладжений, стінки еластичні. Газовий міхур витягнутий у довжину, має овальну форму. Просвіт шлунка розширений, середня частина його тіла звужена. Пілорус найчастіше зяє, дванадцятипала кишка розширена і містить газ. Перистальтика ослаблена або повністю відсутня, евакуація барію замедленна. При зміні положення тварини, а також при дозованої компресії форма шлунка змінюється.

При підвищенні тонусу (гіпертонії) розміри шлунка зменшені, перистальтика посилена, газовий міхур має кулясту форму. Контрастну речовину затримується у верхніх відділах шлунка. При тугому заповненні шлунок набуває клиноподібну форму: вузька пілорична частина непропорційна верхньої. У деяких випадках шлунок нагадує за своєю формою розкритий парашут. Через рівномірного потовщення складок слизової оболонки по великій кривизні шлунка, обумовленого скороченням мускулатури, спостерігається фестончатого контуру. Пілорична отвір спазмовані. Розмір і форма шлунка в процесі дослідження можуть змінюватися, особливо під впливом знижують тонус гладкої мускулатури препаратів.

З обмежених (регіонарних) порушень тонусу шлунка найчастіше спостерігався спазм пілоруса і антрального відділу. Рентгенологічно спазм антрального відділу проявлявся його деформацією – подовженням у вигляді конуса. При вираженому спазмі антрального відділу перистальтика відсутня. Пілороспазм навпаки супроводжувався посиленням перистальтической діяльності шлунка. У всіх випадках візуалізували порушення (затримку евакуації) контрасту в просвіт дванадцятипалої кишки.

Порушення тонусу тіла шлунка залежно від локалізації спазму має вигляд втягнення або циркулярного звуження. Обмежений спазм в області тіла шлунка має характерну особливість – втягнення стінки шлунка по великій кривизні, що має плавний перехід на сусідні ділянки.

Як показали дослідження, характер порушення евакуаторної функції шлунка залежить від стану тонусу, перистальтики, функції пілоруса і кислотності шлункового соку. Даний вид порушень спостерігався у 19 тварин і зазвичай був змішаного типу. Так, при підвищеному тонусі шлунка спостерігалося прискорене спорожнення, при зниженому – уповільнене. Підвищена кислотність шлункового соку сповільнювала евакуацію вмісту шлунка, а при зниженій, навпаки, спостерігалося прискорення.

Враховуючи, що при тривалій деформації шлунка і (або) непрохідності, зумовленої закриттям воротаря необхідно виключити органічне ураження виразковим або пухлинним процесом. У процесі виконання роботи нами застосовувалася фарма-корадіографія. Дане дослідження мало вирішальне значення для підтвердження функціональної природи деформації шлунка при спазмах різної локалізації. Зникнення деформацій (спазмів), а також поява перистальтики після застосування відповідних медикаментозних засобів дозволяє з упевненістю виключити органічну природу деформації шлунка або звужень пілоруса. Найбільшу діагностичну цінність при діагностиці пилороспазма отримав 0,1% розчин атропіну, застосовуваний нами підшкірно з розрахунку 1 мл на 40-50 кг. живої ваги. Для активізації перистальтики шлунка використовували розчин прозерину.

При порушенні секреторної функції шлунка, яке визначалося у 11 собак, рентгенологічно спостерігалася наявність в порожнині шлунка скупчення надлишкової кількості слизу, а також рідини натщесерце. У ряді випадків у процесі дослідження кількість рідини збільшувалася.

2. Рентгенологічна діагностика дозволяє виявити такі рухові розлади, як спастичні скорочення або атонія шлунка, посилення або послаблення перистальтики, закид шлункового вмісту в стравохід і дуоденального вмісту в шлунок, кардіоспазм і недостатність кардіального сфінктера, пілороспазм і атонію воротаря.

3. Чіткість контурів, збереження незміненого рельєфу слизової оболонки, а також мінливість розмірів, форм втягнення, деформацій і непрохідні після застосування відповідних медикаментозних засобів, є важливими ознаками, що свідчать про функціональну природі змін.

The aim of this article is to disseminate results of the diagnostic research of carnivores with functional stomach disorders, which has been conducted by the author. The article contains description of main rontgenological (X-ray) features peculiar to this group of disorders and systematization of these dynamic diseases.

Також:

• спазмований желудок
• чому пілорус зяє