Уреаплазмоз – симптоми, лікування, профілактика, причини –...
Уреаплазмоз
Уреаплазмоз – це захворювання, збудником якого є одноклітинний мікроорганізм – уреаплазма. Даний збудник відноситься до внутрішньоклітинним мікробам. Уреаплазмоз є захворюванням, схильним до хронічного перебігу. Крім того, збудник даного захворювання є умовно-патогенним мікроорганізмом, оскільки для деяких жінок він представляє нормальну флору піхви. Під уреаплазмозом увазі наявність запального процесу в сечостатевій системі, при якому, в ході лабораторних досліджень, виявляється уреаплазма і не виявлено інший збудник.
Під час вагітності існує ймовірність передачі захворювання від матері до плоду через навколоплідні води. Під час пологів також існує ймовірність зараження дитини, при проходженні їм родових шляхів: мікроби можуть потрапляти в статеві шляхи дитини і зберігатися там все життя, перебуваючи в неактивному стані.
Зростання умовно-патогенної флори, до якої належить і збудник уреаплазмоза, може бути спровокований прийомом антибіотиків, препаратів гормональної терапії, постійними стресами і загальним погіршенням якості життя людини, радіоактивним опроміненням та іншими факторами, які значно знижують імунний статус людського організму. < / p>
Уреаплазмоз проявляється не відразу, не турбуючи людини довгий час. Через це носій захворювання може навіть і не знати про нього і продовжує заражати статевих партнерів тривалий період. Інкубаційний період уреаплазмоза становить 2-4 тижні. Відсутність симптомів захворювання в деяких випадках може привести до переходу уреаплазмоза в хронічну стадію і досить серйозних наслідків для здоров’я людини.
Як вже говорилося, основним проявом уреаплазмоза є запальні процеси сечостатевої системи. Симптомами уреаплазмоза у чоловіків можуть бути мізерні, каламутні виділення з сечовипускального каналу, уповільнений уретрит (відчуття печіння та свербежу в області сечівника, помірної болючості самого процесу сечовипускання), при якому виділення то з’являються, то зникають. У жінок з’являються виділення з піхви, які можуть супроводжуватися болем внизу живота, свербіж і подразнення слизової піхви, рідше спостерігається часте і хворобливе сечовипускання, цервіцит. Відсутність своєчасного і адекватного лікування, спроби самолікування можуть призвести до переходу захворювання в хронічну форму, погіршуючи загальний стан організму, супроводжуючись підвищенням температури тіла, а також стати причиною появи простатиту, кольпіту, ендометриту, циститу, пієлонефриту, везикулита, запалення придатків матки, утворення спайок в маткових трубах, призводить до мимовільних абортів і передчасних пологів.
Одним з найсерйозніших наслідків уреаплазмоза вважається астеноспермія – один з видів чоловічого безпліддя. Збудник уреаплазмоза впливає на зниження рухливості сперматозоїдів, паразитуючи на них і знижуючи їх життєздатність. Крім захворювань сечостатевої системи, уреаплазма також впливає і на здоров’я суглобів, викликаючи їх запалення.
Лікування уреаплазмоза це в першу чергу усунення тих самих умов, які дали можливість уреаплазми безперешкодно розмножуватися. Це корекція імунітету, усунення всіх станів, які знижують імунний захист, і, нарешті, потужний вплив на самого збудника.
Проведення бактеріального посіву дозволяє визначити чутливість патогенного організму до використання того чи іншого антибактеріального препарату. Це допомагає лікарю вибрати оптимальну схему лікування, що дозволить виключити прояв рецидивів захворювання.
Крім препаратів антибактеріальної терапії доцільно застосування імуностимуляторів, місцевих бактерицидних засобів, проведення фізіопроцедур. Важливою вимогою є проведення лікування в обох партнерів, що дозволить уникнути випадків повторного зараження. На час лікування рекомендується утримуватися від статевого життя, дотримуватися приписану дієту, а також строго дотримуватися всіх рекомендацій лікаря.