����¯�¿�½������°������³����¯�¿�½����¯�¿�½������·������º������°...

Оголошення

Навчальні матеріали

Для читання

Тема: Лікувальна фізична культура при гастриті

“Руху – краща медицина для тіла”, – писав німецький лікар Фрідріх Гофман (1660-1742 рр..). З цим важко не погодитися, оскількицілющу дію фізичних вправ відомо давно. Так, наприклад, в Греції в період розквіту її культури лікарі дивилися на лікувальну гімнастику як на важливий елемент всієї еллінської медицини. Відомі лікарі Стародавньої Греції – Геродик, Гіппократ, Асклепіад та інші – вважали вправи обов’язковим компонентом лікувальної та профілактичної медицини.

І в наш час лікувальної фізкультури надають великого значення в комплексній терапії різних захворювань, в тому числі і шлунково-кишкового тракту. В основі цього методу лікування лежить використання тренування організму фізичними вправами. Слід зауважити, що тренування може носити загальний і спеціальний характер. Загальна тренування має на організм загальнозміцнюючу дію. Спеціальне тренування ставить своїм основним завданням відновлення порушених функцій.

Однак найбільш часто зустрічається хронічний гастрит, характерною особливістю якого є поступовий розвиток запального процесу, що призводить до змін у слизовій оболонці, порушення моторної і секретної функцій. При цій формі гастриту нерідко страждають й інші органи травлення: печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза, а також нервова та ендокринна системи.

Хронічний гастрит – поліетіологічне захворювання, основними причинами якого є: тривале порушення режиму харчування; вживання в їжу продуктів, що дратують слизову оболонку шлунка; пристрасть до занадто гарячої або гострої їжі; погане пережовування їжі; харчування всухом’ятку; часте вживання алкогольних напоїв; неповноцінне харчування (особливо нестача білка, вітамінів і заліза).

Інші захворювання органів травлення (апендицит, коліт, холецистит та ін) також можуть сприяти розвитку хронічного гастриту. Порушення в діяльності ендокринних залоз, вегетативної нервової системи можуть впливати на секреторну і інші функції шлунка.

Основними симптомами гастриту є біль і диспепсичні розлади. Хворі скаржаться на печію, відрижку кислим, відчуття тиску, печіння, розпирання в надчеревній ділянці, запори, рідко – блювання. Зазвичай диспепсичні розлади з’являються в період загострення хвороби. Апетит зазвичай не змінюється, однак при виражених розладах функції шлунка і дванадцятипалої кишки може посилюватися або знижуватися – аж до повної (короткочасної) втрати.

  Йоркширський тер'єр, цуценята йоркширського тер'єра, в'язка. - В'язка, вагітність і пологи

Залежно від характеру перебігу захворювання розрізняють дві форми [1] гастриту – гіпертрофічний, або гіперацидний, гастрит з явищами підвищеної секреції і кислотності і атрофічний, або антацидний, гастрит зі зниженою кислотністю або повною її відсутністю.

Хронічний гастрит з нормальною або підвищеною секреторною функцією шлунка частіше розвивається первинно; проявляється печією, відрижкою кислим, нерідко – блюванням. Характерні болі, що виникають через 1-1,5 год після їжі або натщесерце, що локалізуються переважно в епігастральній ділянці.

Хронічний гастрит із секреторною недостатністю частіше виникає вдруге, на тлі іншого захворювання. Хворі скаржаться на відрижку їжею або повітрям, нудоту, зрідка – печію; на тупі, що тиснуть або ниючі болі у верхній ділянці живота, відчуття повноти і розпирання в епігастральній ділянці. У таких хворих спостерігається втрата ваги, ознаки гіповітамінозу (нерідко вітамінів В, С, РР). У патологічний процес втягуються та інші органи травлення.

Фізичні вправи впливають на травну систему за типом моторно-вісцеральих рефлексів. Нетривалі м’язові навантаження малої і середньої інтенсивності підвищують збудливість кори великих півкуль головного мозку, в тому числі і харчового центру, що, у свою чергу, активізує вегетативні функції, покращує травлення. М’язи черевного преса і діафрагми, як би масажуючи органи черевної порожнини, активізують функції травного тракту.

Інтенсивні фізичні навантаження справляють гнітюче дію на травлення. При цьому зменшується виділення шлункового соку, знижується кислотність. Гнітюче дію фізичних вправ більше виражено відразу після прийому їжі, тому тренувальне навантаження в цей період може бути причиною не тільки функціональних, але і органічних порушень у травній системі. Через 1-2 години після їжі фізичне навантаження навіть вище середньої інтенсивності дає позитивний ефект. До цього часу знижується активність блукаючого нерва, що забезпечує рухову і секреторну функції шлунково-кишкового тракту. Отже, знаючи характер порушення секреторної або моторної функції і беручи до уваги фазу травлення, можна за допомогою диференційованого призначення фізичних навантажень різної інтенсивності досягти нормального функціонування органів травлення.

Під впливом фізичних вправ поліпшуються трофічні процеси органів травлення – активізується кровопостачання органів черевної порожнини і зменшується кількість депонованої крові, що сприяє загасання запальних процесів і прискоренню процесів регенерації.

  Стоматит у дітей

Методика лікувальної фізичної культури передбачає поєднання загальнорозвиваючих і спеціальних вправ. Загально-розвиваючі вправи надають тонізуючу дію на ЦНС, покращує функцію органів травлення. В якості спеціальних вправ застосовуються вправи для м’язів, оточуючих черевну порожнину.

Вибір вихідних вправ залежить від характеру виконуваних вправ і фази захворювання. Для вправ в розслабленні м’язів, а також після загострення захворювання найбільш сприятливим є вихідне положення лежачи. У положенні сидячи виконуються вправи на постільному або напівпостільному режимах. З метою механічного переміщення шлунка, а також для обмеження впливу на м’язи живота використовуються вихідні положення в упорі стоячи на колінах і стоячи.

При гастриті з секреторною недостатністю показано помірна дія фізичного навантаження на весь організм. Відповідно з періодом лікування і руховому режимом застосовують загальнорозвиваючі вправи, в повільному темпі, з обмеженою амплітудою і малим числом повторень; спеціальні вправи для м’язів черевного преса з поступовим збільшенням навантаження, статичні і динамічні дихальні вправи, а також повільну ходьбу тривалістю до 30 хвилин.

У I п е р і о д е, відповідному гострій і підгострій фазах захворювання, лікувальна гімнастика проводиться за 2 години до їжі і за 20-40 хв до прийому мінеральної води – для поліпшення кровообігу в шлунку. Вихідні положення – лежачи на спині, на боці, напівлежачи; потім сидячи і лежачи. Тривалість заняття – 20-25 хв. Не раніше ніж через 1.5-2 год після їжі застосовується ходьба для поліпшення евакуаторної функції жедудка. Темп ходьби повільний, з поступовим збільшенням тривалості ходьби – до 30 хв. У період ремісії допускається виконання вправ для підвищення внутрішньочеревного тиску у вихідному положенні лежачи на животі. У поєднанні з лікувальною гімнастикою рекомендується проводити масаж передньої черевної стінки.

При гастриті з підвищеною секрецією лікувальну фізичну культуру проводять перед прийомом їжі із зростаючим навантаженням. Хворий повинен бути достатньо фізично підготовленим до виконання вправ для середніх і великих м’язів, з великим числом повторень, махові рухи, вправи зі снарядами, службовці для зниження секреції шлунка.

У III періоді засоби лікувальної фізичної культури розширюються: використовуються пішохідні прогулянки, рухливі та спортивні ігри (волейбол, бадмінтон, теніс), прогулянки на лижах, катання на ковзанах, плавання, веслування, ближній туризм, дозований біг, теренкур. Лікувальну гімнастику проводять між прийомом мінеральної води і обідом, так як мінеральна вода гальмує секрецію шлунка.

  Догляд за літньою собакою. Реферат. Читати текст оnline -

Дозування фізичних навантажень здійснюється відповідно до фізичною підготовленістю хворих, функціональному станом кардіореспіраторної системи, а також залежно від супутніх захворювань, що обмежують фізичну працездатність.

Масаж живота виконується при максимальному розслабленні м’язів черевної стінки. Застосовують площинне погладжування, розтирання, розминка м’язів черевної стінки, косих м’язів живота, а також вібрацію. Потім по ходу товстого кишечника (починаючи з висхідною його частини) проводиться погладжування кінчиками пальців правої руки. Прийоми погладжування повторюють 4-6 разів, після чого роблять кілька поверхневих кругових погладжувань, щоб дати черевній стінці відпочити, а потім проводять лупцювання кінчиками пальців по ходу кишечника і його струс для впливу на стінку. Закінчують масаж черевної стінки погладжуванням і діафрагмальним диханням. Тривалість масажу 10-15 хвилин.

Вагоме значення в житті людини займає фізична культура, що представляє собою засоби для всебічного фізичного розвитку за допомогою різних вправ, з лікувальною і профілактичною цілями для зміцнення здоров’я. Головне у фізичній культурі – це фізичні вправи, об’єднуючі спеціально підібрані комплекси м’язових рухів, застосовувані для загального зміцнення організму, фізичного розвитку, в заняттях спортом, з метою придбання необхідних в житті навичок.

Фізичні вправи використовуються для відновлення здоров’я хворих і ослаблених людей, це, як правило, лікувальна фізична культура. Вона широко використовується при комплексному лікуванні в лікарнях, поліклініках, санаторіях. Застосування фізичної культури з лікувальною метою при захворюваннях опорно-рухового апарату, серцево-судинної, травної та дихальної систем, порушеннях обміну речовин, після хірургічних операцій та інших захворюваннях підвищує ефективність комплексного лікування, сприяє попередженню ускладнень, прискорює одужання і відновлення працездатності, будучи одним з компонентів реабілітації хворих.

Схожі роботи

«Бібліофонд» – Електронна бібліотека: статей, навчальної та художньої літератури. Реферати і курсові, звіти з практики та контрольні. Дипломні роботи та інші творчі, аналітичні роботи. Наш проект для тих кому цікаво, для тих хто навчається і для тих хто дійсно потребує!